Сообщения

Сообщения за 2018
Изображение
Український вареник або турецький «дюш-вар»? Українському народу здавна відомо приготування  варених пиріжків  з різною начинкою, які іменуються як  вареники.  За давнім переказом це споконвічно слов’янське блюдо, але насправді рецепт цих казкових  варених пиріжків б ув запозичений у турків, які їх іменували як  «дюш-вар». Це турецьке блюдо більше схоже на наші пельмені, але вони настільки сподобалися українцям, що трохи переробивши рецепт страви вони стали одним з основних «гостей» на наших столах. Особливо часто їх готували на свята або по неділях, і навіть готувалися в подарунок вагітній жінці, і на весілля. Що ж стосується  «дюш-вару»  то їх готують з тіста, а головна начинка м’ясо. Але український народ настільки різнобічний, що з одного блюда вийшло кілька десятків. Адже ми з вами можемо до безкінечності перераховувати, з чим бувають  вареники. Походження назви  «вареники»  пішло від слова  «варити» . Але так с...
Изображение
Галушки – відома українська страва. Історія походження та рецепт Українська кухня є цікавою та багатогранною. Однією зі страв української національної кухні є галушки. Походить ця назва від праслов’янського дієслова “кидати”. Колись її готували у сільській місцевості на велику кількість людей. Якщо іншої їжі не було, то галушки були чудовою та досить поживною стравою для селян. Подібна страва відома у Білорусії та Чехії. У Чеській республіці вона називається “Кнедлі”. Це кульки на основі картоплі з додаванням у середину вишень чи інших ягід або сиру. Для приготування  галушок  з тіста формують кульки або квадратики, які згодом відварюють у воді. До галушок не додають начинку. Проте можна додавати манну крупу чи варену картоплю. До страви додають шкварки, сметану чи смажену цибулю. Можна також використовувати як інгредієнт до супу. Також відомою стравою є  палюшки . На відміну від галушок. до тіста додають варену картоплю, сир та яйця. Ц...
Изображение
Історія українського борщу. Борщ - витвір тисячолітнього українського кулінарного мистецтва Колись давно, дуже давно, в далеку сиву давнину, коли ще первісні люди України не знали хліборобства, коли сильніші члени родини виходили на лови, а слабші йшли збирати рослинні продукти, як листя, стебла, цілі рослини, коріння, плоди та насіння, збереглося збирання листя однієї рослини. Цією рослиною є щавель, де-інде його називають квасок. Листя щавлю споживали колись свіже, сире, а вже значно пізніше його стали варити. Спочатку, мабуть, разом із різним іншим зіллям, може з м’ясом, може з зерном, з кашею, а пізніше варили листя щавлю саме, без домішок іншого зілля. Так постала перша українська яринова юшка – щавлевий борщ, який тим самим є справжнім, українським, споконвічним, автохтонним, національним борщем.  Із різних зел української землі первісна жінка України вибрала й передала всім наступним поколінням квасний смак щавлевого борщу, як найулюбленіший. Завдала тон, продикту...
Изображение
Лемішка " ЛЕМІШКА — кашоподібна мучна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи й розтираючи його кописткою, щоб не утворювалися грудки. Води й борошна брали приблизно у пропорції 2,5—3:1. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати. Вживали Л. переважно у піст з олією чи «пісним» молоком з конопляного або макового сім’я. Часом до Л. варили урду. У м’ясоїд їли з молоком, кисляком. Готували Л. на сніданок чи вечерю. З холодної Л. виробляли плескаті коржі, підсмажували їх на олії або запікали у горщику в печі. Називали їх плескани. Л. нині майже повністю вийшла з ужитку."  *** " До кашоподібних мучних страв, дуже поширених на рубежі XIX — XX ст., можна віднести також лемішку і мамалигу. Спосіб їх виготовлення однаковий, тільки для лемішки береться переважно гречана, а для мамалиги кукурудзяна мука. Для приготування лемішки у горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи к...