Лемішка

"ЛЕМІШКА — кашоподібна мучна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи й розтираючи його кописткою, щоб не утворювалися грудки. Води й борошна брали приблизно у пропорції 2,5—3:1. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати. Вживали Л. переважно у піст з олією чи «пісним» молоком з конопляного або макового сім’я. Часом до Л. варили урду. У м’ясоїд їли з молоком, кисляком. Готували Л. на сніданок чи вечерю. З холодної Л. виробляли плескаті коржі, підсмажували їх на олії або запікали у горщику в печі. Називали їх плескани. Л. нині майже повністю вийшла з ужитку." 

***

"До кашоподібних мучних страв, дуже поширених на рубежі XIX — XX ст., можна віднести також лемішку і мамалигу. Спосіб їх виготовлення однаковий, тільки для лемішки береться переважно гречана, а для мамалиги кукурудзяна мука. Для приготування лемішки у горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи кописткою, щоб не утворювались грудки. Потім ця густа маса упрівала у печі. Їли лемішку з олією (переважно в піст) або з молоком. Подібну страву готували й на Білоруському Поліссі, називаючи її «баутухаю», «калатухою». Колотуха й лемішка були ідентичні, оскільки готували їх з гречаного борошна, бовтуха ж варилася з житнього або ячмінного. Подібну страву під назвою «заварцха», «заваруха» широко вживали на Новгородщині. У В. І. Даля читаємо: «Завариха (нвг) — овсянка, ячная, пшеничная или ржаная кашка; пустой горшок разжигают, льют в него кипяток и сьіплют под мутовку смесь ячной и овсяной муки; крутой замес зтот едят холодньїй, с постньїм маслом, или поджарив на сковороде". Ця страва була поширена серед словянських та угро-фінських народів....в багатьох районах Півдня України: Одеському. Миколаївському, Єлисаветградському, Херсонському, Катеринославському повітах...Цікаво що в більшості цих повітів мамалига мала назву "лемішка" що великою мірою підтверджує спорідненість цих двох страв. На нову за змістом страву переходить стара назва."  

***

Лемішка згадується у Котляревського в "Енеїді"

За закуску куліш і кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу

І з маком медовий шулик